"Якщо людина не знає,
до якого порту вона пливе,
жоден вітер не буде їй попутним"
давньоримський філософ Сенека
Хто є керівник навчального закладу?
Ким повинен бути директор школи?
Точно не господарем чи завгоспом школи!
І точно не сліпим виконавцем наказів згори!
Більш всього директор повинен бути менеджером свого навчального закладу, тобто
управляти педагогічним колективом на засадах "демократичної поваги" -
щоб і все виконували, і любили, і поважали. А директор в свою чергу шукає додаткові
шляхи підвищення мотивації та стимуляції своїх педагогів.
Окрім того, директор повинен залишатися вчителем, який постійно шукає шляхи самовдосконалення і
вдосконалення своєї школи.
Я пропоную свої кроки успішного керівника навчального закладу. Деякі з
них реальні, які можна легко втілити в життя школи, проте деякі кроки досить
мрійливі, можливо їх реалізація буде можлива у недалекому майбутньому.
1. Зміна режиму роботи школи.
Уроки краще
починати о 8.30. Це дасть можливість проводити нульові уроки етики чи культури
поведінки, тобто година неформального спілкування учнів з вчителями. Для учнів
початкової школи створити кімнату раннього прийому до школи, тобто черговий
вчитель приймає дітей від батьків, які повинні рано йти на роботу (щось на
зразок групи продовженого дня). Необхідна велика перерва близько 30 хвилин для
якісного відпочинку працівників та учнів школи. У фойє школи встановити лавки
чи інші куточки відпочинку. Запровадити в школі кабінетну систему для учнів
середньої та старшої школи із забезпеченням хоча б одного комп’ютера (з
проектором) в кожному кабінеті. Але виникає проблема роздягальні та чергування
у класі. Хоча це можна вирішити за допомогою техпрацівників.
2. Забезпечення навчального та виховного процесу.
Щодо навчального
процесу: вчителі-предметники повинні об’єднуватися в творчі групи для втілення
міжпредметних проектів. Всі проекти повинні мати практичне спрямування, а
результати слід висвітлювати у пресі, обмінюватися досвідом з іншими
навчальними закладами країни та світу. Для цього, звичайно, слід підняти рівень
вивчення іноземної мови як учнями, так і вчителями.
У виховному процесі: необхідно перекласти більше відповідальності на
батьків. Хоча за рахунок 30 хвилин на початку дня вчитель матиме змогу
скоригувати виховний процес учнів. Також слід щомісяця проводити обговорення
роботи учнів певного класу серед вчителів, що там читають.
3. Створення позитивного іміджу навчального закладу.
Постійно слід
"рекламувати" свою школу. Навіть проведення найменшого виховного
заходу чи будь-яка новина у шкільному житті повинна бути висвітлена у засобах
масової інформації міста та району. У нашому невеличкому місті дуже легко
опублікувати свою статтю у газеті, чи запросити працівників місцевого
телебачення. Читаючи чи слухаючи про навчальний заклад, у населення буде
складатися враження про школу та директора, як про соціально активний заклад.
Координувати роботу по написанню статей слід заступнику з виховної роботи, а
власне писати статті про проведені заходи слід тим вчителям, хто організовує
захід. Та сама інформація повинна з’являтися і на сайті школи.
4. Віртуальне життя навчального закладу.
Сайт навчального
закладу – це обличчя школи. До користування ним слід привчати і вчителів, і
учнів, і батьків. Тобто, саме на сайті повинна з’являтися цікава найактуальніша
інформація. Дописувачами сайту слід призначити по одному вчителю з кожної
кафедри, які будуть мінятися кожного семестру чи року. Класним керівникам
бажано вести блоги чи сайти своїх класів, гіперпосилання на які будуть
розміщені на центральному шкільному сайті. Нам, вчителям, слід якось вирвати
наших учнів з тенет соціальних мереж, таких як "В контакте",
"Однокласники", а для цього слід створити щось альтернативне.
5. Пошук альтернативних джерел фінансування.
Не слід
сподіватися лише на державу у питанні фінансування навчального закладу,
необхідно шукати додаткових шляхів для вирішення цього питання. Участь у
конкурсах міжнародних донорів, що надають гранти для реалізації різноманітних
проектів – ось основна мета успішного керівника. Хоча не слід забувати і про
спонсорську допомогу від підприємств міста та батьків учнів.
6. Налагодження психологічного мікроклімату у
колективі.
Спокійний, врівноважений вчитель так само проводить і свої уроки.
Темп нашого життя призводить до педагогічного вигорання. Для його попередження
слід дбати про психологічний клімат у колективі. Звичайно, це досить
довготривалий процес і вимагає ретельного планування, а головне постійності.
Неможливо провести одне загальношкільне святкування якогось свята і мріяти про
згуртування педагогічного колективу. Постійність та різноманітність форм
спілкування – ось золотий ключик до взаєморозуміння. Наприклад: екскурсії
педколективом, виїзд на природу, організація різноманітних спортивних змагань,
спільні святкування визначних дат, суботники, театральні постанови та
організація вчительських концертів, створення хореографічної школи для вчителів
на базі школи, проведення нестандартних педагогічних засідань. Обов’язки за
виконанням слід покладати власне на самого директора, профспілковий комітет та
заступників з методичної та виховної роботи.
7. Підвищення комп’ютерної грамотності учителів.
Незважаючи на те,
що ця проблема винесена на рівні Міністерства Освіти вона й досі залишається
нагальною. Практичний вихід досить простий – організація шкільних комп’ютерних
курсів для вчителів. Курсів, на яких не дають ніяких сертифікатів чи дипломів,
а практикуми для отримання навиків користування комп’ютером. Хто їх
проводитиме? У школі працює лаборант комп’ютерного класу, який зобов’язаний
перебувати на робочому місці до 16.00, тож він і повинен навчити азам роботи на
комп’ютері вчителів. Крім того
слід провести попереднє тестування для визначення рівня володіння ПК. Як
показує практика лише 10-20% вчителів можуть з легкістю створити папку,
надрукувати документ, вставити таблицю, зберегти створене і відіслати по
електронній пошті. Решта ж вчителів користуються допомогою друзів, колег чи
своїх учнів, що знижує рівень самооцінки вчителя та рівня статусу його
сприйняття у навколишніх.
8. Створення моделі соціально-активної школи.
Школа повинна бути
не лише місцем навчання учнів, вона повинна бути місцем активного життя
громади. Існує дуже багато прикладів втілення в практику так званої моделі
соціально-активного навчального закладу. Залучення батьків чи дідусів та бабусь
до проведення безкоштовних гуртків чи курсів, організація екологічних акцій,
облаштування шкільної території, використання приміщень школи для певних
суспільних проектів – це лише частина "добрих справ", які можуть
робити разом школа та громада міста.
9. Створення міської батьківської асоціації.
Можливо цей крок і
дещо мрійливий, проте у високо розвинутих країнах, він дійсно дієвий. Батьки
повинні нести більшу відповідальність за навчання та виховання своїх дітей, тож
вони повинні більше співпрацювати з навчальним закладом. Як правило, активність
батьків зменшується з віком дітей, і лише в одиничних випадках триває справжній
зв'язок батьків-вчителів-учнів до закінчення школи. В США батьки організовують
постановки вистав, шкільні дискотеки, навчальні екскурсії. Батьки самі
проводять гуртки для учнів, відвідують уроки для моніторингу стану поведінки,
перевіряють якість їжі в їдальні, залишаються на додаткові заняття з
психологами. А найголовніше, що за ними, а точніше перед ними, не стоять класні
керівники, щоб координувати їх роботу, вони самі є ініціаторами всіх дій!!!
