Психологія

13 вещей, которые мне стоило сказать ребенку перед школой

     Для ребенка, особенно первоклашки, школа — это миллион поводов для волнения, радостного и не очень. И поэтому детей нужно готовить к школе не только с азбукой и счетными палочками. Можно играть, можно делиться историями из своей школьной жизни, главное — заранее объяснить, что ждет ребенка и как нужно себя вести, потому что есть вещи, которые могут объяснить только родители.

© Gifted / TSG Entertainment  

     Для первоклашки и его родителей все кажется непривычным, неуютным и поэтому иногда немного страшным. Все незнакомое — школа, другие дети, учителя; все впервые — занятия, оценки, домашняя работа, открытый урок, проверка скорости чтения, маршировка на 9 Мая и, наконец, последняя в учебном году линейка. Другая девочка читает быстрее всех, а по математике тройка, и сосед по парте дразнится и отбирает учебники.

      Родителям и то трудно справиться, хотя они уже взрослые и проходили это все, а ребенку намного сложнее. Особенно если он не ходил в детский сад, а на площадке обошлось без проблем.

Поэтому обязательно объясните ребенку следующее

• Уроки не настолько важны, чтобы из-за них пренебрегать своим здоровьем, психическим и физическим. Если чувствуешь себя плохо — скажи об этом ответственным.
• Не сравнивай себя с другими. Ты в школе не ради гонки за оценками, а ради знаний.
• По этой же причине не гонись за оценками, главное — хорошо понять тему и получить знания. Мы не будем ругать тебя за тройку, но пятерка нас порадует.
• Если тебе сложно или что-то непонятно — попроси учителя или нас о помощи.
• Волноваться из-за контрольных и тестов — нормально, но помни: школа — это не вся жизнь, это лишь ее часть, поэтому не переживай из-за нее слишком сильно.
• Учитель тоже человек, который может устать, заболеть или случайно ошибиться. Помни об этом, относись с уважением к его труду, не усложняй ему работу.
• Никогда не принимай участие в травле. Что такое травля? Когда человек обижает кого-то слабее себя постоянно и специально. Не делай так, а если кто-то в школе так делает — расскажи мне. Я найду, как помочь этому ребенку.

• Если ты не нарушаешь правила, тебя не должны наказывать или запугивать. Поиграть в игру на телефоне можно на перемене, когда это никому не мешает и не отвлекает тебя от учебы. Попроситься в туалет во время урока, если не можешь терпеть, можно. Отказаться от еды в столовой, если тебе не хочется ее есть, тоже можно. Если ты думаешь, что учитель был неправ или груб, — скажи мне, я разберусь.
• Если ты нарушил правила, учитель имеет право наказать тебя, например забрать телефон до конца уроков. Но тебя не должны бить или унижать, смеяться над тобой. Если такое случилось — скажи нам.
• Учись общаться с людьми, ведь вполне возможно, что вы проучитесь вместе до 11-го класса. Но если кто-то из одноклассников обидел тебя, сначала постарайся решить вопрос сам. Если не получилось — попроси помощи у учителя или у нас.
• Старайся. Эти уроки пригодятся тебе в будущем, поэтому заучи сейчас их хорошенько. Учись думать.
• Соблюдай дисциплину. Правила придуманы для того, чтобы всем было легче, и тебе тоже. Выполняй задания, слушай учителя, собирай ранец самостоятельно, без напоминаний.
• Получить знания можно не только в школе. Если тебе хочется узнать больше о чем-либо — спроси нас, мы поможем найти ответы.

А что сказали своему ребенку перед школой вы?

Шкільні страхи вчителів

Звідки беруться наші фобії, що є причиною появи учительських страхів, і яким чином вони можуть вплинути на учнів.

Часто батьки стикаються з ситуацією, коли діти вигадують різноманітні приводи пропустити уроки.

А як часто самі вчителі не хочуть йти до школи? Чому так відбувається? Що їх відлякує? Як постійні побоювання і страхи відбиваються на їхній психіці? Як виникають вчительські фобії?

Психологи кажуть, скільки людей - стільки і фобій. А ще кажуть, що кожна фобія – це закріплена реакція на стресову ситуацію.

Фобія – це постійний, часто ірраціональний страх, виникнення якого пов’язане з певними подіями, ситуаціями або особами. Безпосередньою ознакою фобії є бажання уникнути будь-яких згадок про об’єкти чи дії, що викликають страх. Ознаками фобій є відчуття страху, прискорене серцебиття, посилене потовиділення, спазми в горлі, відчуття задухи, тремтіння у тілі або навіть розлади травлення. Цей страх – зазвичай тривалий та інтенсивний і, на перший погляд, не має логічного пояснення.

Що може стати причиною появи фобії? Хоча це питання наразі  залишається до кінця не вирішеним, психологи виділяють низку чинників, які безпосередньо можуть впливати на формування наших страхів. Це спадковість, генетична схильність, виражена тривожність, яка може досягти акцентуації характеру, занижена самооцінка, надмірна критика з боку оточуючих, часті конфліктні ситуації, соціальна ізоляція, дитячі психологічні травми, паління, неконтрольований прийом седативних препаратів тощо.

Учительське життя наповнене стресами: нам здається, що неодмінно треба бути готовими до уроку, знати відповіді на усі запитання, вчасно виконати розпорядження адміністрації, заповнити документи, перевірити письмові роботи, спілкуватися з батьками учнів, мати здоровий і гарний вигляд, приділити увагу школярам, поговорити зі своїми рідними («ти ж мати/батько/бабуся/дідусь»), ознайомитися з новою літературою, вивчити нові методики, постійно підвищувати кваліфікацію, бути в курсі усіх подій… і, зрештою, просто поспати…

Про що думає вчитель перед початком уроку? Чи все готово до уроку? Чи нічого не забуто? Чи правильно обрано методи, засоби, інструменти? А який у мене сьогодні вигляд? А чи ніде нічого не вибилося (розірвалося, забруднилося)? Щоб тільки Сашина мама не прийшла знову... Щоб тільки не запізнитися… Щоб тільки не помилитися…А раптом я помилюся, заповнюючи класний журнал? Забуду записати дату чи домашнє завдання? Поставлю оцінку не тій дитині? Неправильно розрахую бал? Адміністрація буде незадоволена невчасним заповненням документації, батьки – поставленою оцінкою, дитина переживатиме, а він/вона – хороший/хороша. А чи об’єктивно я оцінюю?

Все це – плідний ґрунт для появи різноманітних фобій.

Буває так, що через перевтому або через те, що текст «трохи важко» написаний, нам складно зрозуміти його зміст. Більшість людей може впоратися з проблемою, прочитавши текст вдруге або втретє. Але є люди, яким здається, що вони втратили здатність розуміти текст. У такій ситуації вчителі отримують неабияку порцію стресу. Або акрібофобію – страх не зрозуміти зміст прочитаного тексту.

Реттерофобія пов’язана з побоюваннями неправильно вимовити чи написати слово або фразу. Одразу згадується ситуація, коли вчителька чи вчитель неправильно пише слова або вимовляє прізвища, всі в класі сміються, за учнем закріплюється образливе прізвисько, педагог почуває себе винним…

Хронофобія – страх перед плином часу. Часто вчителя, як і будь-яку іншу людину, супроводжує усвідомлення швидкоплинності часу, не залишає страх щось не встигнути: опрацювати матеріал на уроці, вчасно перевірити роботи, впоратися повноцінно з цілою низкою невідкладних завдань.

Соціофобія пов’язана із страхом перед перебуванням у суспільстві. У вчителів вона може бути безпосередньо виражена у страху щось зробити через побоювання критики або осуду з боку інших – досвідченіших колег, представників адміністрації, батьків учнів або навіть самих школярів.

Логофобія – патологічний страх виступати, говорити публічно або вимовляти певні слова. Людина боїться неправильно вимовити, затнутися, помилитися. Боїться стати посміховиськом, спровокувати глузування.

Постійний стрес, викликаний особливостями професії вчителя, може стати причиною появи фобії, яку досить часто широкий загал сприймає іронічно або навіть скептично. Це ергофобія – страх роботи. Мова йде не про той випадок, коли «просто не хочу йти на роботу», а про ситуацію, за якої виконання будь-якого виду роботи, застосування власних знань у професійній сфері, усвідомлення відповідальності за свої дії викликають патологічні страхи і категоричне небажання братися за роботу.

Звісно, усі ці побоювання притаманні переважно молодим фахівцям, які щойно починають свою роботу. Вони не мають достатнього досвіду, сил і мудрості сприймати критику адміністрації і старших колег, не виробили власних методів роботи з батьками своїх учнів. А досвідчених вчителів це мало стосується. Але хіба не від настрою кожного залежить атмосфера в колективі? Хіба не «доброзичливі» колеги часто доводять до сліз учорашніх випускників вишів? Хіба не вимоги адміністрації щодо своєчасного заповнення цілих стосів паперів позбавляють сну? Хіба не спілкування з батьками «незвичайних» дітей змушують здригатися від звуку прочинених дверей або телефонного дзвінка?

Знервовані, неврівноважені вчителі ніколи не зможуть ефективно працювати з дітьми. Пригнічена особистість не сприятиме розвитку і вдосконаленню іншої. Вчитель, який боїться своєї роботи, не зможе створити умов для повноцінного засвоєння матеріалу, формування компетентностей, накопичення знань і удосконалення умінь своїх учнів. Він може відштовхнути дітей від навчання, закріпити негативне ставлення до свого предмету або школи в цілому. І навіть сприяти формуванню таких страхів як:

• гнозіофобія – страх знань; 
• геленологофобія – страх складної наукової термінології;
• гіпомонстрескуїпедалофобія –страх перед довгими словами;
• метрофобія – страх перед поезією у всіх її проявах;
• арифмофобія – страх перед цифрами.

Допомогти подолати будь-яку фобію може фахівець. І звернення до психолога часто дозволяє позбутися неприємних відчуттів і побоювань. Але дуже часто саме усвідомлення сутності того, що нас лякає, раціональне ставлення до подій, можливість відділити свій страх, подивитися на нього з боку дозволяють позбутися некомфортної ситуації. Посміятися над своїми  страхами – це теж спосіб їх здолати.

Кожна людина має право на помилку, так само як і на прояви власної індивідуальності. Доброзичлива атмосфера в колективі, повага з боку учнів і їхніх батьків, усвідомлення необхідності та важливості своєї праці – все це дозволяє уникнути умов, у яких розвиваються фобії.

Keep calm and be confident. Зберігайте спокій і будьте впевнені в собі.

Мобінг: як не стати жертвою

Що таке мобінг і як його уникнути: практичні поради.

При обговоренні вебінару, присвяченого проблемам булінгу в школі, виникла думка про те, що добре було б поговорити і про схожу поведінку вчителів.

Вас часто і, на вашу думку, безпідставно критикують, ігнорують ваші успіхи, перебільшують прорахунки? Вам здається, що ставлення до вас з боку колег і керівництва є упередженим? Ви часто отримуєте від співробітників необхідну інформацію в останній момент або тоді, коли вона вже неактуальна? Ви відчуваєте себе в ізоляції? Ви є об’єктом пліток, насмішок і образ? Що відбувається?

Ймовірно, ви – жертва мобінгу!

Мобінг (від англ. to mob – переслідувати, нападати гуртом) – це психологічний терор, тиск, цькування співробітниками свого ж колеги.

Чому виникає мобінг?

Причини можуть бути різними.

• Ви – новий член колективу. Щойно прийшли на роботу і відчуваєте, що тут вам, м’яко кажучи, не раді.
• Можливо, через те, що ви зайняли місце іншої людини, яку любили в колективі й не хотіли її звільнення. У такому випадку негатив від ситуації, що склалася, автоматично переноситься на вас, хоча жодної вашої провини тут немає.
• Або через те, що колеги відчувають ваш потенціал і не хочуть вашого просування по кар’єрних сходах. Хтось хотів обійняти посаду, що дісталася вам, і тепер намагається усіляко довести вашу неспроможність.
• Чи ви не приймаєте правила, встановлені в колективі, й таким чином одразу провокуєте бажання вас позбутися.

Ви давно працюєте в колективі й раптом почали відчувати себе небажаною персоною? Що може бути причиною? Можливо, керівник хоче, щоб ви звільнилися. І мобінг – це спосіб, який дозволить, не застосовуючи офіційних заходів, змусити працівника піти. Ймовірно, ви перешкоджаєте чийомусь кар’єрному зростанню.

Або ви – неординарна особистість, яка своєю зовнішністю чи поведінкою дратує оточуючих, що не готові прийняти того, хто відрізняється від них.

Проте завжди слід пам’ятати, що реакція на нашу поведінку є відповіддю на те, що відбувається. Ми власними вчинками можемо провокувати неприйняття. Не так часто жертвою мобінгу стає привітна і доброзичлива людина.

Чим небезпечний мобінг?

Страждають жертви мобінгу. Ізоляція й цькування можуть стати причиною психічних розладів, появи невпевненості в собі, вразливості, тривожності, падіння самооцінки. Працівник постійно перебуває в стресовій ситуації, а це, у свою чергу, може стати причиною головного болю, підвищення або зниження артеріального тиску, безсоння, загострення хронічних захворювань. І навіть після того, як людина змінить місце роботи, згадка про те, що відбулося, буде впродовж багатьох років позначатися на її самопочутті та самооцінці.

Від мобінгу страждає і сам колектив. Продуктивність праці знижується через те, що працівники не контактують і, відповідно, не можуть повноцінно обмінюватися інформацією та ідеями. Вони часто витрачають час і сили на конфлікти, а не на виконання роботи. Тому знижується і результативність роботи.

Як уникнути мобінгу?

• Шукайте порозуміння з колегами.
• Не демонструйте роздратування. Не будьте різкими.
• Шукайте спільні нейтральні теми для розмов (про погоду, про природу, про літературу).  
• Вітайте колег зі святами. Беріть участь у спільних заходах.
• Не уникайте спілкування на перерві.
• Не поширюйте пліток. Не беріть участі в обговоренні вчинків інших.
• Спробуйте побудувати відносини навіть з тими, хто ставиться до вас недоброзичливо.
• Намагайтеся не порівнювати себе з іншими. Крім особистого розчарування, це може призвести ще й до появи претензій (часто невиправданих) до колег.
• Не вдавайтеся до критики без вагомих підстав.

Що робити, якщо ви стали жертвою мобінгу?

• Не поспішайте звільнятися.
• Не мовчіть. Спробуйте поговорити з колективом. Розкажіть про те, чого ви хочете.
• Намагайтесь відстоювати свою позицію. Відповідайте на зауваження. Аргументовано пояснюйте свої вчинки.
• Не дозволяйте принижувати себе. Якщо ви проаналізували ситуацію і зрозуміли, що вашої провини немає, будьте впевнені у собі. Не знижуйте самооцінки. Не закривайтеся.
• Спробуйте знайти позитивні риси в людей, з якими працюєте. Або подумайте про те, що, можливо, ви просто необ’єктивно ставитеся до них.

Якщо справа у тому, що керівник хоче вас позбутися, відстоюйте свої права – вимагайте службової перевірки, пояснень, офіційно висловлених претензій. Проте, якщо компромісу не вдалося досягнути, можливо, краще звільнитися. Жодна робота, якою б цікавою і престижною вона не була, не варта життя і психічного здоров’я.

5 вправ, що допоможуть учням заспокоїтись

Прості вправи, які допоможуть покращити самоконтроль, навчать справлятися з тривогою, сприятимуть концентрації та розумовій діяльності учнів.

Коли дитина пережила сильний стрес (іспити, розлучення батьків, смерть когось із близьких і список можна продовжувати безкінечно), її досвіду замало для відновлення контролю над собою, думками та здатністю навчатися. Вправи, про які ми сьогодні поговоримо, допоможуть учням навчитися контролювати емоції. Загалом, ці методики будуть корисними всім дітям, яким потрібно швидко налаштуватись на навчання та розвинути навички самоконтролю, нейтралізації тривожного стану.

Дихання та рухи

Навчайте дітей правильно дихати та спонукайте рухатись, адже це допоможе краще зрозуміти своє тіло. Мова йде про дихальні та фізичні вправи, що сприятимуть швидкій нормалізації стану нервової системи. Не забувайте, чим більше вони тренуються, тим легше їм буде звертатися до цих ресурсів під час дискомфортних ситуацій.

Найпростіша вправа – глибоке дихання животом. Під час виконання цієї вправи учні стоять прямо, ноги на ширині плечей, очі закриті. Задайте їм ритм рівного глибокого дихання. М’язовий релакс – допомагає дітям відчути своє тіло. Її суть полягає у зумисному напруженні м’язів тіла у чергуванні з розслабленням з голови до ніг.

Вправи для швидкого розслаблення

Діти можуть сидіти на стільцях, кожен пункт можна виконати декілька разів. Нагадуйте про рівномірне дихання:

1. Сядьте на стілець рівно, не перехрещуючи ноги. Якщо хочете, можете закрити очі. Порухайте пальцями ніг, стисніть їх сильно та повільно розслабте.
2. Піднімаємось вище до литок. Тримайтесь за стілець, відірвіть п’яточки від підлоги та напружте ікри. Поволі, а далі розслабте ноги.
3. Напружте прес, а потім розслабте живіт.
4. Відведіть плечі назад, напружте спину. Розслабтесь.
5. Стисніть пальці у кулак сильно-сильно, наче схопили щось. Відпустіть. Стисніть руки у кулак та притисніть до себе. Плечі підтягніть до рук та розслабтесь.
6. Потрясіть руками, відчуте легку напругу у м’язах.

Пошук кольорів

Роздрукуйте матеріал, запропонований для скачування. Роздайте кожному учню свій екземпляр. Вони мають знайти у просторі, що їх оточує, предмети зазначених кольорів та записати їх. Головна умова – все виконується у повній тиші. Заготовка для виконання вправи знаходиться у бібліотеці.

Візуалізація

Вправа, яку можна виконувати у хвилини відпочинку до чи після важливого уроку. Підберіть фрагмент книги, чи оповідання, багаті на образи. Діти мають сидіти мовчки, заплющивши очі. А ви у цей час прочитаєте їм обраний твір. Попросіть учнів уявляти все, про що ви скажете. Для більшого ефекту можете поставити легку фонову музику. Потім попросіть їх розказати, що вони відчували у моменти, коли слухали. Нехай вони запам’ятають це відчуття та пригадують його у хвилини напруги чи тривоги.

Острівець безпеки

У кожної людини є місце, де вона відчуває себе повністю захищеною. Це може бути уявний або ж справжній куточок у будь-якому місці на планеті. Одного разу знайшовши свій острівок безпеки в дитинстві, у дорослому житті будеш повертатися до нього. Нехай діти пригадають, де вони почувають себе у безпеці чи де їм хотілося б бути у моменти, коли тривожно, страшно. Дайте школярам декілька хвилин, аби відчути себе повністю захищеними чи просто спокійними у тому чарівному місці. Є діти, котрі не можуть знайти нічого подібного? Запропонуйте їм уявити приємні речі: галявина у лісочку біля струмка, пляж біля тихого моря тощо.

Малюнки та розмальовки

Процес малювання та розмальовування картинок, як відомо, може стати чудовим заспокійливим. Більш того, такі прості вправи допомагають сконцентрувати увагу та налаштувати на подальшу серйозну діяльність. Дозвольте вашим дітям створити щось прекрасне та відволіктися від хаосу буднів. Така концентрація допоможе дитині відволіктися від саморуйнівних думок після кризових ситуацій (невдача на контрольній, почуття провини через сварку батьків, сварка з другом). Учні можуть самостійно обирати тему малюнка, а можете й ви запропонувати. До речі, чому б вам не приєднатися до виконання цієї вправи? Деякі заготовки ви можете скачати в бібліотеці.

Слухання

Дуже простий та ефективний прийом. Хай учні спокійно сидять за столами, закривши очі. Попросіть відкинути думки та зосередитися на навколишніх звуках. Нехай прислухаються до всього, що відбувається навколо. Потім встановіть таймер на одну хвилину. Вони зможуть почути, як грюкнули двері сусіднього кабінету, як за вікном співають птахи, цокання годинника, гудіння процесора комп’ютера і багато чого іншого, чого не чули через постійний гамір у кімнаті, через шум своїх думок.  Коли час закінчиться, попросіть учнів прокоментувати, як саме змінився їх стан.

Вивчення свідомості через письмову творчість

Давно доведено, що можливість написати про свої почуття – відмінна вправа для розслаблення та вивчення себе. У неї є додаткова перевага – надання можливості всім учням відтворити найбільш тяжкі проблеми, подивитися на них з іншої точки зору та знайти шлях для подолання дискомфорту. Нехай вони пишуть про все, що відчувають, не створюйте обмежень у об’ємах, способах втілити задум. Вони можуть складати списки, писати прості листи, вірші, есе, оповідання, більш того, це може бути просто набір слів чи фраз.

Інколи діти відчувають труднощі з тим, з чого почати. Допоможіть їм, підкажіть такі варіанти: «Речі, що роблять мене щасливим (сумним, сердитим)...», «Одна з кращих історій, які я коли-небудь чув...», «Моє улюблене місце...».

Один з варіантів можна використовувати й для вправ, які допоможуть сконцентруватися на хорошому: «10 речей, які я люблю найбільше». Ми підготували шаблон, який ви можете роздрукувати та роздати дітям (1 аркуш розраховано на двох дітей).

До речі, всі ці прийоми та вправи, про які ми говорили, однаково ефективні для дітей та дорослих. Вчителі часто перебувають у стані стресу, тому інколи потреба розслабитись є вкрай необхідною.

Дитяча недитяча жорстокість

Як розпізнати булінг у класі

На що слід звернути увагу, щоб запобігти появі та поширенню булінгу в учнівському колективі.

За інформацією різних видань, 80 % учнів стають жертвами булінгу.

Це означає, що 8 з 10 учнів зазнають знущань у тій чи іншій формі.

Сьогодні уже всім відомо, що булінг – це агресивна поведінка однієї дитини чи групи дітей стосовно іншої. При цьому агресія може бути як фізичною, так і психологічною. Булінгом може бути й поведінка, пов’язана із бажанням утвердити свою розумову зверхність – так званий інтелектуальний булінг. Про види булінгу і способи йому протистояти ми вже писали раніше. 

Причиною булінгу може бути бажання помститися, зайняти чільне місце, боротьба за вплив на групу, самоствердження або навіть природні схильності до жорстокості у поведінці.

40 % жертв булінгу нікому про нього не кажуть.

Хто може стати жертвою булінгу? Будь-хто. Будь-яка дитина, яка виділяється в класі. Це можуть бути учні, які мають певні фізичні особливості (носять окуляри, кульгають, мають руде волосся, ластовиння, зайву вагу), бажають виділится в колективі, надмірно замкнуті або недостатньо соціалізовані.

Як розпізнати булінг? Як відрізнити його від звичайних дитячих сварок, які нерідко трапляються у шкільні роки?Принциповою відмінністю булінгу є багаторазовість і навіть систематичність дій, реальне фізичне і психологічне насилля.

Булінг – завжди тристоронній: його учасниками є агресор, жертва і той, хто спостерігає. І небезпека тут чекає не тільки на жертву, яка зазнає серйозних фізичних та психологічних травм. Агресивна поведінка булерів може спричинити деформацію їхньої психіки – вони не виявляють співчуття до своїх жертв, засвоюють модель спілкування з позиції сили, весь час шукають способів самостверджуватися і панувати. А спостерігачі постійно відчувають провину і власне безсилля.

Які тривожні сигнали мають змусити задуматися про булінг у класі?

1. У класі є учень, якого ніхто не обирає для спілкування.
2. Учні дають одне одному дуже образливі та злі прізвиська.
3. Діти збираються групою, а коли до них наближається вчитель чи старший, швидко розходяться. При цьому одна дитина може залишитися і мати розгублений або наляканий вигляд.
4. Дитина не хоче ходити до школи, а її відсутність зло й уїдливо коментується деяким учнями.
5. Після уроків або на перерві діти не розходяться і на когось чекають.
6. Одяг учнів зіпсований чи брудний.
7. На початку уроку ви бачите бліде або заплакане обличчя, спостерігаєте переляк чи емоційне збудження, не пов’язане з уроком.
8. Відповідаючи, діти бояться помилитися, щоб не наразитися на коментарі однокласників.

Як запобігти булінгу?

1. Не ігнорувати будь-які прояви агресивної або провокативної поведінки учнів. Негайно втручатися у конфлікт. Помітивши або запідозривши прояви булінгу, негайно повідомляти адміністрації навчального закладу, залучати психологічну службу до вирішення проблеми.
2. Ні в якому разі не ставати бік одного з учасників конфлікту. Ретельно аналізувати причини виникнення булінгу. Бути неупередженими у своїх оцінках, діях і висловлюваннях.
3. Говорити з учасниками конфлікту наодинці. Не вимагати публічних пояснень чи вибачень. Створити всі умови для того, щоб уникнути повторення ситуації.
4. Розказати дітям, що таке насилля. Можливо, булери самі потерпають від чиєїсь агресії (батьків, старших братів або сестер) і просто копіюють знайому модель поведінки.
5. Намагатися створити у класі атмосферу довірливого спілкуватися, шукати спільні інтереси, намагатися об'єднати дітей.
6. Бути прикладом толерантного і виваженого ставлення до оточуючих.
7. Показати дитині, що вона не сама у біді, вона може розраховувати на вашу підтримку і допомогу.

11 універсальних способів запобігти професійному вигоранню вчителя

Убережіть себе від професійного вигорання. Ці поради діють.

Здається, цей урок, день, рік, клас були особливо важкими? Хто знає, чи є сили йти далі. Повірте, ви не самотні. У якийсь момент більшість вчителів відчувають, що перегогіли.

На жаль, ми не знайшли статистику, але було б цікаво дослідити, скільки педагогів щороку йдуть зі школи за причинами, не пов’язаними з виходом на пенсію. У скількох вчителів закінчується ресурс, і вони готові залишити улюблену справу, бо продовжувати далі немає сил? Педагоги з досвідом знають, що таке вигорання, бо хоч раз у житті, але вони відчули його. Також вони знають, як виходити з такого стану. Тож ділимося з вами порадами досвідчених колег.

1. Знайдіть колег, з якими не страшно показати слабкість

Це значить, що кожному потрібні люди, з якими відчуваєш себе у безпеці, до яких не страшно звернутися за допомогою. Не просто вдавайте, що у вас з колегами все добре, а знайдіть того, з ким комфортно. Ви не зобов’язані подобатись усім вчителям у школі чи дружити з ними. Але якщо поряд буде той, на кого можна покластися, це чудово. Урок не склався? Поговоріть з колегою. Вас зрозуміють та дадуть дієву пораду. Не тримайте в собі сум від того, що щось пішло не за планом.

2. Будь світлом

До вчителя стільки вимог, купа обов’язків, скільки всього треба встигнути. Усередині наче чорна діра, яка поглинає енергію. Здається, ця діра поглинула і настрій класу. Ніхто не хоче зараз знаходитись у стінах школи: ні вчитель, ні учні. Коли в умовах маленького світу класу ви готові здатися, знайдіть в собі сили змінити хід подій. Згадайте щось веселе з практики. У вас точно є такий спогад. Розкажіть про нього дітям. І ви відчуєте миттєві зміни на краще. А все взаємопов’язано. Коли ви даруєте світло, вам його повертають.

3. Урізноманітніть свої будні

Стомилися від робочих зошитів та перевірки контрольних? Покиньте їх. Так, у вас є певні цілі, продиктовані стандартами. Але щоденна робота має стати тим, що вчитель не тільки навчає, а й розвивається, шукає нові способи втілити свої ідеї. Має нові ідеї! Вимагайте, щоб адміністрація школи довірилась вам та дозволила бути творчим вчителем!

4. Назначте дату зустрічі з собою

Учитель – людина, що віддає, а не забирає. Звісно, так просто свої плани, здоров’я поставити на друге місце. Але важливо зрозуміти, що здоровий вчитель – здоровий клас. Внутрішня гармонія, з’являється тоді, коли у вас є час, який витрачається на себе. Попіклуйтесь про себе, перш ніж почати піклуватись про інших. Назначте дату зустрічі з собою та не відміняйте її.

5. Не перебирайте на себе чужі проблеми

Аби бути хорошим вчителем, потрібно добре виконувати свої обов’язки, але ви не можете врятувати цілий світ. Інколи педагоги так сильно опікуються учнями, що їх невдачі сприймають, як свої. Ви не можете захистити дитину від усього. Краще навчіть її гідно приймати ситуацію, боротися. Вам важливо розуміти, коли час відступати. Ви не зобов’язані рятувати кожного учня.

6. Не беріть собі домашньої роботи

Підрахуйте, скільки часу витрачається на перевірку зошитів. Шукайте можливість покращити цей показник. Якщо все ж довелося взяти зошити додому – обмежте час, який ви можете витратити на перевірку. Не встигли, то не встигли. Не забувайте, коли ви берете додому роботу, ви обкрадаєте свою сім’ю і себе. Ви забираєте увагу, хвилини спілкування і віддаєте на поталу зошитам. Якщо розумієте, що перевірка може зайняти багато часу, просто попередьте учнів, що доведеться трохи почекати.

7. Не робіть навчання своїм життям

Учителі сумновідомі тим, що завжди шукають нові ідеї для роботи у класі. Наприклад, перед сном потрібно почитати книги про освіту, чи пошукати в інтернеті оригінальні способи подати новий матеріал. Але вас може спалити те, що ваше хобі – це ваша робота. Краще почитайте перед сном художню літературу, подивіться смішні відео. Вашому мозку потрібна перерва.

Якщо ви шукаєте способи самоосвіти та розвитку (а це дуже добре!), подумайте про реєстрацію на цікавий курс, семінар. Відвідайте профільну виставку. Шукайте різні варіанти, але не дозволяйте роботі забирати ваш особистий час.

8. Знайдіть свій стиль

Навчання – це мистецтво, а не наука. Вчителя можна порівняти з художником. То ж знайдіть свій власний стиль, який відрізнятиме від інших. Також це значить те, що ви зможете бути самим собою, не копіюючи чужу манеру. Ви – цінність.

9. Не бійтесь використовувати знак «Не турбувати»

Аби підтримати баланс між роботою та життям, навчіться розмежовувати їх. Коли ви виходите зі школи, ви перетворюєтесь на звичайну людину. Робочі проблеми хай турбують у робочий час, користі від цього буде більше.

10. Знайдіть людей, які зіткнулися з такою ж проблемою, що й ви

Дозвольте собі влитися в освітню спільноту. Соцмережі у цьому дуже допомагають. Неодмінно знайдеться той, хто переживає зараз ті труднощі, що й ви. Завжди можна поговорити з цією людиною. Все ж легше, коли розумієш, що ще хтось стикається з такими проблемами.

11. Не забувайте, є падіння, а є й злети

Коли ви почуваєте себе виснажено, найпростіше розчаруватися у житті, мріях, стараннях. Але абсолютно нормально відчувати ентузіазм чи апатію у професії вчителя. Це нормально, якщо щоденно ви не стрибаєте з ліжка з нестримним бажанням щодуху бігти на роботу. Є гарні часи, а не дуже.

Не забувайте, що ви завжди можете витратити час на перегрупування та «скидання налаштувань». Ви можете відродитися, наче фенікс. А наступний клас чи навчальний рік будуть кращими.